З 12 березня в Україні розпочався карантин, під час якого заклади освіти змушені були перейти на дистанційне навчання. У такому режимі школи та університети пропрацювали до кінця навчального року. 112.ua з’ясував на які помилки вказав “перший млинець нанівець”, який зі сценаріїв чекає на батьків та освітян 1 вересня, а також чи є взагалі сенс говорити про повний перехід від традиційної до дистанційної форми навчання в Україні та світі?
Японська мудрість говорить: “Один день спілкування з чудовим вчителем вартує більше, ніж 1000 днів роботи з підручником”. Але чи працює це твердження в умовах тотальної комп’ютеризації, де будь-яка дитина у віці “чомучки” здатна знайти відповіді лише “загугливши” все, що її цікавить? Карантинний досвід показав, що так.
З 12 березня в Україні стартував період, що вплинув на життя кожного громадянина країни — карантин у зв’язку з пандемією коронавірусної інфекції. У цей час усі заклади освіти мали змінити традиційну (очну) форму навчання на дистанційну, вперше організувавши для своїх учнів/студентів можливість продовжити навчання не виходячи з будинку. Саме через те, що довготривалий карантин став громом серед ясного неба у неораному полі підготовки до подібних викликів, карантинне дистанційне навчання оголило купу проблем, на які слід звернути увагу, адже сценарії розгортання подій з епідеміологічною ситуацією можуть виявитись неочікуваними. Та про це трохи згодом.
♂️ Відгуки учнів, батьків та освітян
“Раптовий перехід на дистанційну форму навчання як для батьків та дітей, з одного боку, так і для вчителів, з іншого, став вимушеним кроком і приніс радше більше досвіду, який можна з користю реалізувати в майбутньому, ніж позитивних вражень на цей момент”, — зазначає директор дистанційного навчального закладу для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа” Тетяна Серебрянська.
Закладом було проведено опитування, за результатами яких можна скласти картину вражень від дистанційного навчання, а також виокремити його переваги та недоліки. Зокрема, відповідно до результатів опитування майже ¾ від опитаних батьків не підтримують той формат навчання, який вдалось запровадити школам навесні.
Батьки не задоволені уроками без чітких пояснень, слабким інтернет-покриттям по всій країні, неналежним матеріально-технічним забезпеченням та тривалим перебуванням перед монітором і відсутністю живого спілкування.
Результати опитування дистанційного навчального закладу для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа”
Однак водночас частина батьків виділила і позитивні відкриття за період карантину: незалежність навчання від місця і розкладу, економія часу на дорозі до школи, а дехто навіть помітив за своїми дітьми збільшення самодисципліни та прояв інтересу до вивчення чогось нового, окрім, власне, шкільної програми.
Результати опитування дистанційного навчального закладу для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа”
Результати опитування дистанційного навчального закладу для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа”
“Карантин виявив, що дитина може глибше обробляти ті теми, які їй цікаві, почала вивчати ще одну мову, зайнялась створенням комп’ютерних ігор. На інформатиці в школі не змогли ясно викласти цей матеріал. І потрібна індивідуальна програма”, — ділиться своїми враженнями одна з респондентів опитування.
“У нашому мінливому та динамічному світі, який стає все більш швидшим та мультизадачним – ці чинники можуть бути вирішальними у прийнятті рішень батьків щодо підтримки переходу дітей на дистанційну форму навчання”, ̶ додає Тетяна Серебрянська.
Подібні опитування були проведені службою освітнього омбудсмена (онлайн-опитування батьків дітей, які навчаються у закладах загальної середньої освіти з 8 по 13 квітня) та Державною службою якості освіти (прийом відповідей на запитання анкет тривав з 8 квітня по 14 квітня).
У середньому, за результатами цих опитувань, можна зазначити, що на думку респондентів найбільш складними в процесі реалізації дистанційного навчання стали:
- Налагодження ефективної взаємодії з учасниками освітнього процесу. 72,2% керівників шкіл вказали, що не всі учні виходять на зв’язок, виконують домашні завдання, беруть участь в онлайн-уроках.Окрім того, відсутність підтримки та розуміння ситуації від батьків визнають як проблему 28,2% опитаних керівників. Водночас 67% опитаних батьків допомагають дітям у навчанні під час карантину, частково допомагають – 25%, зовсім не допомагають – менше 7%.
Окрім того, відсутність підтримки та розуміння ситуації від батьків визнають як проблему 28,2% опитаних керівників. Водночас 67% опитаних батьків допомагають дітям у навчанні під час карантину, частково допомагають – 25%, зовсім не допомагають – менше 7%.
Результати опитування, що були проведені службою освітнього омбудсмена
- Технічне забезпечення. 62,35% директорів закладів загальної середньої освіти вказали на відсутність необхідної техніки вдома у значної частини вчителів та/або учнів, а 46,9% – вказують на низьку швидкість інтернет-зв’язку. Окрім того, 8,8% батьків зазначили, шо в їхніх родинах відсутній комп’ютер. Про проблеми технічного характеру засвідчили і 52,9% опитаних вчителів.
Наявність проблеми технічного забезпечення раніше визнав і президент України, зазначивши, що з технічної точки зору саме відсутність в усіх населених пунктах країни покриття 3G та 4G унеможливлює запровадження дистанційного навчання учнів з вересня 2020 року.
Завдяки опитуванням були виявлені й інші проблеми, які оголив перший подібний досвід навчання. Зокрема, недостатній контроль за станом засвоєння учнями знань та неможливість проконтролювати дотримання учнями академічної доброчесності під час виконання домашніх завдань.
Результати опитування дистанційного навчального закладу для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа”
З цим погоджується і вчитель вищої категорії Сергій Берендєєв, який зазначає, що навіть якщо питання мультимедійної забезпеченості буде вирішено, у форматі дистанційного навчання немає засобів контролю знань: “Ми не знаємо, хто виконує ці роботи, навіть у приватних школах використовується Міністерством освіти така програма, як “Оптіма” (раз на півроку учні здають іспит через інтернет за допомогою комп’ютерної програми), але їм дається 24 години на виконання цих завдань в електронному вигляді, за цей час ти можеш перевірити весь інтернет та знайти необхідні відповіді або запросити до себе відповідних фахівців, які тобі допоможуть виконати ці роботи). Тому наскільки це якісно, в мене виникає дуже багато сумнівів”.
Було також виявлено, що в учнів початкової ланки ще не сформовані вміння самостійно вчитися, опрацьовувати навчальний матеріал, тому, обираючи для своєї дитини дистанційну освіту, варто розуміти, що такий формат навчання не обов’язково їй підійде.
“З досвіду я можу сказати, що дистанційна освіта підійде 10-15% дітей, які можуть самостійно опрацьовувати навчальний матеріал, відповідально ставитись до виконання цих робіт”, — говорить Сергій Берендєєв.
З цією думкою погоджуються і самі батьки: “На мою думку, дистанційна форма навчання підходить для відповідальних дітей, “заточених” на навчання (бажано без тиску з боку дорослих (батьків)”, “Дистанційна освіта — це має бути як виключення, наприклад, для дітей старших. Я просиділа з двома 3 місяці, 3-й і 5-й клас. Уроки ми робили днями, вихідних не було. Це був справжній жах та удар по здоров’ю”, — такими думками поділились респонденти опитування, проведеного дистанційним навчальним закладом для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа”.
Справедливо зазначити, що завдяки проведенню подібних опитувань можна було виокремити і суттєві недоліки традиційної школи. Зокрема, йдеться про недостатнє матеріально-технічне забезпечення та рівень пояснення навчальних матеріалів.
Результати опитування дистанційного навчального закладу для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа”
Результати опитування дистанційного навчального закладу для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа”
Підсумувавши та проаналізувавши власний досвід карантинного навчання, батьки також склали список пропозицій щодо подальших подібних викликів. Окрім іншого, такою пропозицією було навчити дітей безпеці в інтернеті — 23,4% опитаних учнів у своїх анкетах вказали, що їм педагогічні працівники не розказували про кібербезпеку.
Результати опитування, що були проведені службою освітнього омбудсмена
У підсумку, половина опитаних не вважає дистанційне навчання повноцінною заміною звичайного навчання. Водночас не задоволені навчанням дитини під час карантину 27% батьків, решта – задоволені або частково задоволені.
Результати опитування, що були проведені службою освітнього омбудсмена
Яким буде 1 вересня?
Повернемось до сценаріїв, які можуть чекати на освітян, учнів та їхніх батьків стосовно початку навчального року 2020. Головний санітарний лікар України Віктор Ляшко нещодавно заявив, що з 1 вересня школи України запрацюють у звичайному режимі (окрім “червоних зон”, де епідеміологічна ситуація диктуватиме свої правила). І все б нічого, якби для таких випадків, коли епідеміологічний поріг буде перевищено, на основі помилок досвіду карантинного навчання уряд створив би стратегію, певний алгоритм дій.
Відповідно до результатів опитування щодо дистанційного навчання учнів під час карантину, проведеного Державною службою якості освіти України, 47,4% директорів вказують на брак попереднього досвіду реалізації дистанційного навчання, а 25,5% підтверджують, що частина учителів не володіє необхідними навичками роботи.
Також освітяни поділились проблемами організаційних питань. За інформацією, 15,63% опитаних директорів шкіл не отримали належної допомоги від місцевих органів управління освітою та методичних служб з питань організації дистанційного навчання, а 31,5% респондентів таку допомогу отримали лише частково.
Для більшості шкіл (55,53%) запровадження навчання з використанням дистанційних технологій стало викликом, оскільки досвіду такого навчання вони раніше не мали, тому виявилися не готовими до здійснення освітнього процесу в умовах карантину.
Лише 7% керівників шкіл (6,93%) та 17,2% вчителів (7450 осіб) зазначили, що раніше використовували технології дистанційного навчання.
Наявність проблеми підтверджує вчитель історії НВК “Ліцей № 157” Сергій Берендєєв, зазначаючи, що багато вчителів виявились не готові до впровадження подібної форми навчання саме через відсутність методики для дистанційної форми роботи: “Вчитель починає свій дистанційний урок з фрази: “Відкриваємо зошити і записуємо…” — навіщо мені записувати, якщо я у будь-який момент можу взяти й увімкнути урок у записі і його подивитись? Або коли вчитель каже, що зараз я задам питання, а ви мені відповідайте дистанційно (перед монітором сам із собою). Така комунікація є неефективною”.
Питання виникають і щодо сценаріїв розвитку подій. Уряд озвучував, що Україна, так само як і Європа, буде ділитись на “зелену”, “жовту” і “червону” зони. Тож, відповідно до епідеміологічної ситуації, розглядаються такі варіанти розвитку:
- Традиційний варіант — навчальний рік розпочнеться у звичайному режимі з 1 вересня 2020 року. Вірогідно, що цей варіант буде застосовуватись для “зеленої зони”.
- Змішаний тип навчання (якщо ж показники не будуть зменшуватись) — частину предметів учні вивчатимуть у традиційній формі (у класі), а частина залишиться в онлайн-режимі. Варіант розвитку подій “жовтої зони”.
“Змішана форма навчання створить конфлікт інтересів між предметами: дитина повинна знати краще історію чи математику? Українську ідентичність чи в майбутньому розбиратись у нових технологіях?” — пояснює спірність подібного варіанту розвитку подій Олександр Яцунь.
Також варто додати, що за словами вчителя вищої категорії Сергія Берендєєва, такий сценарій створить нерівні умови навчання учнів, адже є класи, в яких багато годин математики (змішаний тип забезпечить учням повне стаціонарне навчання з контролем знань), а є, наприклад, гуманітарний клас, де багато годин історії — отримують лише дистанційне навчання.
У розрізі цього питання не слід оминати і проблему підготовки до державної підсумкової атестації (ДПА) та зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Адже з огляду на нерівні умови навчання не дивно, що у батьків виникне купа питань щодо справедливості оцінювання знань своїх дітей.
- Повернення до онлайн-навчання (вірогідно, що така форма навчання повернеться у зонах із перевищеним епідпорогом — “червоні зони”).
Здавалось би, з трьох сценаріїв найпростішим та легшим для сприйняття здається перший, оптимістичний. Але знову ж таки, традиційний варіант навчання в умовах пандемії коронавірусної інфекції не може залишатися істинно традиційним. Тож, як і чи взагалі буде врегульовано питання з кількістю учнів у класі, поки невідомо.
“У більшості районів Києва школи переповнені (не 30 дітей, а 35-40). Якщо, умовно кажучи, ділити клас навпіл, дотримуючись санітарних норм, соціальних дистанцій, то у класі на 38 м² повинно бути 15 дітей. То, відповідно, на штатних працівників школи при поділі класу на групи збільшиться навантаження“, — зазначає голова Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки України Олександр Яцунь.
За словами Олександра Яцуня, вчителю математики чи української мови потрібно буде працювати в класі, де 15 дітей, а потім працювати в іншому класі, де на нього чекатимуть інших 15 дітей — робота, яка не врахована в його 18-ти годинах: “Отже, вчитель буде працювати на 2 ставки або потрібно буде заповнювати вакансії, на які молоді фахівці не охоче погоджуються йти (з наших педагогічних ВНЗ Грінченка та Драгоманова, за статистикою минулого року, при заявлених вакансіях у 1500 прийшло лише 100 випускників)”.
Також важливою у розрізі навчання під час пандемії є тема відсутності медичного страхування вчителів. Існує постанова уряду для медиків, які працюють в інфекційних відділеннях і за рахунок держави отримують медичне страхування, у освітян же ця проблема не вирішена.
“Вчитель щоранку приходить в клас, вихователь – в групу, викладач — в аудиторію, тож працівники закладів освіти повинні бути захищені. Це стосується і безпечного освітнього середовища, і підвищення соціальних стандартів, у тому числі і належної оплати праці”, — говорять у Київській міській організації Профспілки працівників освіти і науки України.
Проте, навіть поділивши клас навпіл і вирішивши питання із захистом освітян, залишається небезпека в комунікації дітей між собою.
До речі, далеко не відходячи від питання оплати праці педагогічним працівникам, слід додати, що під час карантину на вчителів збільшилось навантаження (психоемоційне, навантаження зору, відсутній дедлайн). Тобто, якщо навантаження на вчителя на ставку складає 18 год/тиждень, то за період карантину освітяни працювали 24 год/добу без надбавок (постійний зв’язок із батьками, перевірка робіт учнів, підготовка до навчальних занять та завдань із детальними інструкціями займають багато часу). У Київській міській організації профспілки працівників освіти і науки України також звертають увагу на це у контексті підготовки до наступних можливих викликів пандемії.
Тож сьогодні, не дивлячись на отриманий досвід під час карантину, можна зазначити, що в разі погіршення ситуації ми ризикуємо стати на ті ж “граблі”, адже поки що не існує єдиної національної програми підготовки освітян до подібних викликів, а також єдиного документу, яким встановлено алгоритм навчання під час пандемії.
“Якщо погіршується ситуація — переходимо на змішане навчання, якщо ще погіршується — переходимо повністю в онлайн, але при цьому має бути супровід, соцпакет для вчителя, вихователя, викладача. У нас повинен бути алгоритм, такого об’єднуючого документу станом на сьогодні немає”, — підсумовує Олександр Яцунь.
Дистанційне навчання здатне замінити традиційне?
Експерти одностайно говорять, що ні. Батьки хоч і коливаються (словосполучення “дистанційна освіта” викликає позитивні асоціації),
Результати опитування дистанційного навчального закладу для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа”
проте у більшості теж погоджуються, що ні. З учнями складніше — 24087 осіб (54,6%) у своїх анкетах вказали, що їм подобається навчатися дистанційно.
Проте якщо дивитись глобальніше, школа – це навчально-виховний заклад, де велику роль відіграє соціалізація, спілкування між дітьми, різноманітні виховні аспекти, які здійснює вчитель на уроках. Підкреслюючи важливість школи як соціального інструменту, експерти також говорять, що саме у початковій школі формуються нейронні зв’язки, від кількості яких залежить у подальшому успішність дитини, її конкурентність, олюдненість, схильність до емпатії тощо — за темним екраном криється шалена самотність та абсолютна антисоціалізація.
Також, говорячи про дистанційну освіту, не слід забувати і про інклюзивну можливість, яку вона надає. Тож одним із кращих варіантів освіти в Україні більшість експертів вважають поєднання традиційної та онлайн-форм навчання.
“На мою думку, дистанційна освіта може використовуватись лише на час карантинів або за форс-мажорних обставин задля підтримки певних знань учнів або для того, щоб вони не випадали з навчального процесу, як таке своєрідне тренування”, — зазначає вчитель історії НВК “Ліцей № 157” Сергій Берендєєв.
“Онлайн-режим не повинен домінувати навіть у здобутті вищої освіти. Але можна поєднувати, наприклад, не перший рік існують відкриті масові онлайн-курси, які запропонувала Ліга плюща (асоціація восьми найстаріших американських університетів, які отримують чи не найбільші фінансові пожертви у світі)”, — говорить Олександр Яцунь.
Ба більше, експерти одностайні й у тому, що навіть для студентів (більш свідомих, готових до самоосвіти) традиційна форма навчання є кращим варіантом, хоч і менш необхідним ніж для школярів.
Дистанційну освіту як доповнення до традиційної розглядають і деякі батьки: “Якщо паралельно зі звичайною школою буде викладений матеріал із роз’ясненнями та завданнями, як повноцінне навчання, де-небудь по всьому курсу навчання, буде дуже зручно тим діткам, які хворіють часто. Буде зручніше і кращий результат навчання”, — говорить одна із респондентів опитування, проведеного дистанційним навчальним закладом для учнів 5-11 класів “Атмосферна школа”.
Лише в Україні дистанційна освіта не може конкурувати з традиційною? Ні.
Франція, Італія, Бельгія також б’ють на сполох, зазначаючи, що онлайн-навчання не може замінити навчання у класах. Наприклад, профспілка освітян Франції виступає проти дистанційної освіти, адже 15% учнів не підтримують жодного зв’язку із вчителем, в Італії членські організації організували понад 200 онлайн-акцій “проти”, щодо зайнятості в онлайн-режимі освітян та умов праці під час пандемії. Профспілка освіти Бельгії зазначає, що криза вказала на те, наскільки важливою є школа як місце, де учні можуть вчитись та спілкуватись.
Ба більше, Організація Об’єднаних Націй також застерігає, що школи — це не лише місце здобування знань, але і соціальний захист дітей, харчування, емоційне здоров’я.
“За статистикою, близько 400 млн дітей у світі під час коронавірусу втратили можливість харчуватись у школі. Для когось це були єдині можливості для отримання їжі. Ці питання ми теж повинні враховувати при наступі другої хвилі коронавірусу”, — говорить голова Київської міської організації профспілки освіти і науки України Олександр Яцунь.
***
Дистанційна освіта дає велику кількість можливостей, водночас забираючи інші блага, які можуть у подальшому вплинути на життя людини у соціумі. Тож для того, щоб розвиватись всебічно, вивчаючи як теорію, так і практику, фахівці радять поєднувати ці два типи навчання.
Але, зважаючи на епідеміологічну ситуацію у світі, Україна так чи інакше повинна бути готова до подібних викликів. Тож, чи вдалось провести роботу над помилками або ж другий млинець теж полетить у смітник, покаже час.
